Заборона на гральний бізнес в Україні не діє – Президент УАІІ
Тема легалізації грального бізнесу в Україні активно обговорюється останні п’ять років. В інтерв’ю радіо «Голос столиці» президент Української Асоціації Ігрової Індустрії Ірина Сергієнко роз’яснила основні причини, чому ця галузь економіки досі залишається неврегульованою, а також навела приклади ефективних механізмів контролю за легальними операторами в інших країнах.
Голос Столиці: http://gs.fm/video/20170227/3287362.html
Чи ефективна заборона на гральний бізнес
Вісім років заборони показали, що накладене вето на гральний бізнес не є ефективним. Гральний бізнес як існував, так і продовжує існувати. Більш того, має місце тенденція його розвитку. Якщо оцінити, що відбувалося минулого року, то бачимо, що знову в режимі абсолютно відкритого доступу для громадян запрацювали зали гральних автоматів під виглядом інтернет-клубів. На ринок також вийшли кілька нових букмекерських компаній. Це свідчить, що ринок живе своїм життям, продовжує розвиватися незалежно від штучних заборон. І це змушує поставити запитання: чи ефективна заборона?
Попит породжує пропозицію
Є певні закони розвитку економіки – їх ніхто не відміняв. Попит породжує пропозицію. Світова тенденція розвитку грального бізнесу свідчить про те, що попит на послуги гральної індустрії зростає. Це стосується азартних і не азартних ігор. У цій ситуації «голодного» гравця задовольняють або нелегали, або іноземні оператори, які працюють зараз в Інтернеті, – будь-який гравець може зайти і пограти і в онлайн-казино, і зробити ставку в букмекерській конторі, і щось типу гральних автоматів.
Прибуток з українського гравця генерують інші країни
На сьогоднішній день прибуток з українського ринку генерують як нелегали, так і оператори з Росії та інших країн СНД, і трохи меншою мірою європейські. Ці оператори швидше за все платять податок, але до бюджетів інших країн. Тобто ситуація така, що гроші нашого гравця йдуть з країни – в Росію, офшори, і податки, якщо і генеруються, то бюджетами інших країн. У цей самий час держава Україна не отримує ні копійки надходжень до державного бюджету від гри наших же громадян. У цей самий час місцевий гральний бізнес в Україні годує корупційну систему – замість того, щоб давати доходи в бюджет, створювати офіційні робочі місця. До речі, Україна чи не єдина країна пострадянського простору, де азартні ігри повністю заборонені. Практично у всіх країнах Європи гральний бізнес легальний і є галуззю економіки, що наповнює бюджет.
Про лотереї
Лотерея – це окрема розмова. П’ять років тому лотерея була виведена з-під дії мораторію. 5 липня 2012 року було прийнято Закон України № 5084-VI «Про державні лотереї в Україні», який їх легалізував. Якщо уважно вивчити зміст цього закону, то в ньому по суті були узаконені також як гральні автомати, які просто отримали іншу назву – «моментальна лотерея», так і букмекерські парі, які перейменовували в «спортивну лотерею».
Крім того, закон № 5084-VI створив штучну монополію на ринку, яка хоч і називається «державною», але насправді такою не є, оскільки державі не належить жодного відсотка у статутному фонді операторів лотерей. Вони працюють у такому ж режимі, як інші підприємства приватного сектора економіки.
Таким чином, має місце підміна понять. Для народу декларується, що у нас державна лотерея, – і людям здається, що все в порядку, тому що слово «державна» викликає довіру. І тому в гравця не виникає питання, кому належить ця лотерея. А вона насправді належить приватним інвесторам, в основному не українського походження.
Другий аспект – під назвою «лотерея» легалізовані інші види діяльності. Варто зазначити, що жоден оператор не має чинної ліцензії, відповідно, лотерейні оператори умовно є легальними.
Плюси і мінуси легалізації
Про мінуси мені невідомо. Хоча, безумовно, корупційна система в результаті не дорахується істотних доходів. Більшість людей, які виступають проти легалізації грального бізнесу, насправді теоретики і не володіють інформацією про реальний стан справ у нашій країні. Ті, хто грали, продовжують грати. Нічого не змінилося в цьому плані. Бізнес працює в режимі відкритих дверей, гра доступна, незважаючи на введення заборони. У великих містах повсюдно розташовуються заклади, в яких люди можуть спокійно грати в гральні автомати, робити ставки на спорт та інше, навіть не надаючи ніяких документів, що підтверджують особу. Потенційно серед таких гравців можуть бути і неповнолітні.
Іноземні інвестори, які приїжджають в Україну, і яких ми знайомимо з ринком, дуже дивуються. Їм не зрозуміло, чому не можна законодавчо врегулювати ту діяльність, яка реально існує і могла б приносити значний дохід в економіку країни.
Що стосується думки, що гральна індустрія – це зручний спосіб «відмивати» гроші, насправді, все з точністю до навпаки. Україна взяла на себе зобов’язання перед європейською спільнотою врегулювати ринок азартних ігор. І вимога ця цілком резонна, так як врегульований гральний бізнес – це контрольований бізнес. Дуже зручно відмивати гроші, коли ти існуєш лише де-факто, а де-юре тебе немає. Якщо ж ти під жорстким контролем державної системи, то це робити значно складніше.
Контроль над операторами
Світовий досвід показує, що вже є ефективні механізми контролю за легальними операторами. Наприклад, Білорусь впоралася з цим завданням. Буквально за один рік було впроваджено систему СККС і всі оператори, в тому числі і в онлайн сегменті, підключені до централізованого сервера. Кожна ставка і кожна виплата контролюються. Ця обставина дисциплінує операторів, і водночас гарантує гравцеві належні виплати, які бере на себе оператор.
Детальніше про систему моніторингу СККС в Білорусі читайте на нашому сайті: http://ugia.com.ua/analytics/79-spetcialnaya_kompyuternaya_kassovaya_sistema_v__respublike_belarus
Крім того, в більшості країн світу впроваджена ефективна система аудиту діяльності гральних операторів. І об’єктом такого аудиту є не тільки фінансово-економічні аспекти бізнесу, але і аудит програмного забезпечення і програмного обладнання. Є дві компанії – світові лідери, які здійснюють компетентний аудит на предмет коректного функціонування. Так, в більшості країн світу оператори періодично зобов’язані проходити таку перевірку і отримувати підтвердження, що їх програмне забезпечення та устаткування працюють відповідно до вимог законодавства. Це компанії GLI і BMM, які готові поділитися своїм досвідом і з Україною.
Детальніше про співпрацю Gaming Laboratories International (компанія “GLI”) і Українською Асоціацією Ігрової Індустрії (УАІІ) читайте на нашому сайті: http://ugia.com.ua/events/70-gaming_laboratories_international_pomojet_vnedrit_vysokie_standarty_igrovoyi_industrii_v_ukraine
Таким чином, твердження про те, що гральний бізнес неможливо контролювати – це міф. Реальні механізми контролю існують і можуть бути впроваджені в Україні. Потрібна лише політична воля на це.
Гральні оператори є стабільними великими платниками податків по всьому світу, оскільки об’єктом оподаткування є ігровий прибуток, який розраховується без урахування витрат операторів. Відповідно, якщо ставок зроблено, скажімо, на 100 тисяч, а повернуто гравцям 95 тисяч, то в незалежності від того, скільки оператор витратив на зарплати своїм співробітникам, оренду та інше, він з 5 тисяч повинен заплатити податки. Це світовий досвід.
Гральна залежність
З приводу ігроманії. Є дослідження британських вчених, згідно з якими найбільший відсоток ігроманів – це гравці в гральні автомати (не більш ніж 30% від граючих людей). Якщо говорити про казино і ставки на спорт, то кількість людей, у яких тою чи іншою мірою виникає залежність від гри, не перевищує 1-3% від загальної кількості гравців.
Деякі американські вчені взагалі вважають, що найнебезпечнішою з точки зору залежності є гра в лотерею. Оскільки люди думають, що вклавши зовсім незначну суму, вони можуть виграти великі гроші. Кількість гравців в лотереї на даний момент дуже велика.
Види грального бізнесу для легалізації
Моя думка: треба легалізувати всі види грального бізнесу, але врегулювати кожен вид діяльності з урахуванням специфіки кожного напряму – рентабельності, рівня соціальних ризиків тощо. Але для цього на законодавчому рівні насамперед необхідно чітко розмежувати види гральної діяльності: казино, букмекерські парі, покер, бінґо та інші, і встановити розумні правила гри для кожного виду діяльності.
Найбільш спірним, на мою думку, є питання легалізації гральних автоматів. Але потрібно розуміти, що якщо ми не легалізуємо їх, – вони все одно нікуди не дінуться, оскільки є попит. Тому, виходячи з принципу доцільності, безумовно, цей вид грального бізнесу також повинен бути виведений з тіні і врегульовано.
Ідеї та ініціативи
Ідея створення гральних зон в Україні могла б бути успішною років 100 тому. А реалії такі, що гра впевнено переміщується в Інтернет. І оптимальний варіант гри для сучасного гравця – це можливість грати на ґаджетах. Тому, людям немає сенсу їхати кудись, якщо в Інтернеті гра доступна без обмежень. Зручніше все робити, не виходячи з дому. Отже, це невдала ідея, на мій погляд.
З ініціативою проблем немає. Протягом останніх трьох років Уряд виступає з ініціативою легалізації грального бізнесу в Україні, у тій чи іншій формі. Є десятки законопроектів, ініціаторами яких є окремі народні обранці. Є ґрунт для прийняття цього рішення. Однак такі ініціативи в стінах Верховної Ради стають предметом політичних спекуляцій і торгу.
Здорові ініціативи рухаються дуже повільно, але тим не менш, на мою думку, розуміння того, що це потрібно робити у більшості представників влади є. Друга причина відсутності легалізації – лотерейні оператори намагаються зберегти монополію.